виріб —
ви́ріб іменник чоловічого роду
Орфографічний словник української мови
виріб —
Ви́ріб. 1. Виробництво. Засади спілкові захопили вже всі области господарства: рільництво, торговлю, обезпеченя, кредит, виріб. Вже в році 1904-ім було в Швайцариї...
Українська літературна мова на Буковині
виріб —
Продукт, фабрикат; У ФР. виробництво, виготовлення <�я. річ мого виробу>.
Словник синонімів Караванського
виріб —
-робу, ч. 1》 Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. Агрегатований виріб — збірний виріб, що складається з набору окремих серійних та одиничних виробів.
Великий тлумачний словник сучасної мови
виріб —
ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена річ, предмет для вжитку. Були виставлені напоказ всякі дива: мистецькі вироби з дерева та каменю, золоті та срібні дзиґарі (Панас Мирний); Не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (І.
Словник української мови у 20 томах
виріб —
ВИ́РІБ (вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку), ВИ́РОБОК рідко, ВИ́РОБКА заст.; ВИ́ТВІР, РОБО́ТА, ТВІР (продукт чиєїсь праці, перев. з галузі мистецтва). Я затримав погляд на гончарних виробах (Є.
Словник синонімів української мови
виріб —
ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. І не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (Фр.
Словник української мови в 11 томах
виріб —
Ви́ріб, -робу м. 1) Издѣліе. Желех. 2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: виробу нема. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у.
Словник української мови Грінченка