виріб

Значення в інших словниках

1. виріб — ви́ріб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. виріб — Ви́ріб. 1. Виробництво. Засади спілкові захопили вже всі области господарства: рільництво, торговлю, обезпеченя, кредит, виріб. Вже в році 1904-ім було в Швайцариї... Українська літературна мова на Буковині
3. виріб — Продукт, фабрикат; У ФР. виробництво, виготовлення <�я. річ мого виробу>. Словник синонімів Караванського
4. виріб — -робу, ч. 1》 Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. Агрегатований виріб — збірний виріб, що складається з набору окремих серійних та одиничних виробів. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. виріб — ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена річ, предмет для вжитку. Були виставлені напоказ всякі дива: мистецькі вироби з дерева та каменю, золоті та срібні дзиґарі (Панас Мирний); Не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (І. Словник української мови у 20 томах
6. виріб — ВИ́РІБ (вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку), ВИ́РОБОК рідко, ВИ́РОБКА заст.; ВИ́ТВІР, РОБО́ТА, ТВІР (продукт чиєїсь праці, перев. з галузі мистецтва). Я затримав погляд на гончарних виробах (Є. Словник синонімів української мови
7. виріб — Ви́ріб, -робу; -роби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. виріб — ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. І не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (Фр. Словник української мови в 11 томах
9. виріб — Ви́ріб, -робу м. 1) Издѣліе. Желех. 2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: виробу нема. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка