1. Великий тлумачний словник сучасної мови

виріб

ви́ріб

-робу, ч.

1》 Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку.

Агрегатований виріб — збірний виріб, що складається з набору окремих серійних та одиничних виробів.

Апаратний виріб — технічний засіб, що постачається як продукція виробничо-технічного призначення.

Базовий виріб — виріб, що є основною складовою частиною певної кількості виробів.

Електротехнічний виріб — виріб, призначений для виробництва, перетворення, розподілу, передачі або споживання електричної енергії.

Інформаційний виріб — інформаційний засіб, що виготовлений постачається як продукція виробничо-технічного призначення для застосування в автоматизованій системі.

Комплектувальний виріб — виріб підприємства-постачальника, що пристосовується як складова частина виробу.

Кондитерські вироби — тістечка, торти, цукерки тощо.

Програмний виріб — програмний засіб, що виготовлений і постачається як продукція виробничо-технічного призначення.

Специфікований виріб — виріб, який складається з декількох складових частин.

Стандартний виріб — виріб, що застосовується за стандартом, який всебічно та однозначно визначає конструкцію виробу, показники якості.

Типовий виріб — виріб, що належить до групи виробів схожої конструкції.

Уніфікований виріб — виріб, який використовується у складі інших виробів.

2》 тільки одн. Виробництво, виготовлення яких-небудь речей, предметів для вжитку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виріб — ви́ріб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. виріб — Ви́ріб. 1. Виробництво. Засади спілкові захопили вже всі области господарства: рільництво, торговлю, обезпеченя, кредит, виріб. Вже в році 1904-ім було в Швайцариї... Українська літературна мова на Буковині
  3. виріб — Продукт, фабрикат; У ФР. виробництво, виготовлення <�я. річ мого виробу>. Словник синонімів Караванського
  4. виріб — [вир'іб] -робу, м. (на) -роб'і, мн. -робие, -роб'іў Орфоепічний словник української мови
  5. виріб — ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена річ, предмет для вжитку. Були виставлені напоказ всякі дива: мистецькі вироби з дерева та каменю, золоті та срібні дзиґарі (Панас Мирний); Не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (І. Словник української мови у 20 томах
  6. виріб — ВИ́РІБ (вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку), ВИ́РОБОК рідко, ВИ́РОБКА заст.; ВИ́ТВІР, РОБО́ТА, ТВІР (продукт чиєїсь праці, перев. з галузі мистецтва). Я затримав погляд на гончарних виробах (Є. Словник синонімів української мови
  7. виріб — Ви́ріб, -робу; -роби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виріб — ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. І не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. виріб — Ви́ріб, -робу м. 1) Издѣліе. Желех. 2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: виробу нема. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка