1. Українська літературна мова на Буковині

виріб

Ви́ріб.

1. Виробництво. Засади спілкові захопили вже всі области господарства: рільництво, торговлю, обезпеченя, кредит, виріб. Вже в році 1904-ім було в Швайцариї 1. 536 спілок для виробу знаного на весь сьвіт швайцарского сира (Товариш, 1908, 96); Але сумліня каже нам, що є ціна справедлива: є то ціна, що достаточно винагороджує працю, посьвячену на виріб, і що позволяє працюючим жити з овочів праці (Товариш, 1908, 199); Виріб чорнила до писаня “Anthracen”, чорнила до копіованя, чорного цісарского чорнила і чорно- синавого шкільного чорнила (Б., 1909, рекл.).

2. Одиниця виробленого товару. В році 1904- ім сам Союз хліборобских спілок в Східній Швайцариї закупив і розпродав членам 314 вагонів всілякої паші для худоби, 93 вагони цукру, 70 вагонів вухля, 67 вагонів пшеничної муки, за 500. 000 к[орон] ріжних виробів зелізнихі т. д. (Товариш, 1908, 96)

// пол. wyrób — 1) виготовлення, виробництво, 2) виріб, продукт; порівн. пол. wyrobnictwo — поденщина, поденна робота.

Джерело: Українська літературна мова на Буковині в кінці XIX — на початку XX ст. на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виріб — ви́ріб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. виріб — Продукт, фабрикат; У ФР. виробництво, виготовлення <�я. річ мого виробу>. Словник синонімів Караванського
  3. виріб — [вир'іб] -робу, м. (на) -роб'і, мн. -робие, -роб'іў Орфоепічний словник української мови
  4. виріб — -робу, ч. 1》 Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. Агрегатований виріб — збірний виріб, що складається з набору окремих серійних та одиничних виробів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. виріб — ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена річ, предмет для вжитку. Були виставлені напоказ всякі дива: мистецькі вироби з дерева та каменю, золоті та срібні дзиґарі (Панас Мирний); Не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (І. Словник української мови у 20 томах
  6. виріб — ВИ́РІБ (вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку), ВИ́РОБОК рідко, ВИ́РОБКА заст.; ВИ́ТВІР, РОБО́ТА, ТВІР (продукт чиєїсь праці, перев. з галузі мистецтва). Я затримав погляд на гончарних виробах (Є. Словник синонімів української мови
  7. виріб — Ви́ріб, -робу; -роби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виріб — ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. І не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. виріб — Ви́ріб, -робу м. 1) Издѣліе. Желех. 2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: виробу нема. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка