виріб

ВИ́РІБ, робу, ч.

1. Вироблена, виготовлена річ, предмет для вжитку.

Були виставлені напоказ всякі дива: мистецькі вироби з дерева та каменю, золоті та срібні дзиґарі (Панас Мирний);

Не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (І. Франко);

При недостатній кількості цукру в тісті вироби будуть бліді, несолодкі (з наук.-попул. літ.).

2. тільки одн. Виробництво, виготовлення яких-небудь речей, предметів для вжитку.

Прегарні килими домашнього виробу прикрашали стіни, долівку й дивани (О. Кобилянська);

В одній руці він тримав фабричного виробу флояру (Олесь Досвітній);

Згадав оголошення на стовпi: “Продаю .. килим косiвського виробу i жорновий камiнь” (Р. Андріяшик).

(1) Електротехні́чні ви́роби – вироби, признач. для виробництва, перетворення, розподілу або споживання електричної енергії.

За умовами експлуатації побутові електротехнічні вироби класифікують на вироби, які працюють під наглядом (електропідлогонагрівачі, кавомлинки та ін.) і які працюють без нагляду (холодильники, вентилятори та ін.) (з наук.-попул. літ.);

(2) Конди́терські ви́роби – цукерки, тістечка, торти і т. ін.

[Романюк:] Кунжут .. дає .. цінне сім'я, яке іде в кондитерські вироби (О. Корнійчук);

(3) Макаро́нні ви́роби – харчові продукти з прісного пшеничного тіста (макарони, ріжки, вермішель і т. ін.).

Макаронні вироби після приготування не будуть клейкими, якщо в киплячу воду додати олію (із журн.);

(4) Панчі́шні ви́роби – панчохи, шкарпетки і т. ін.

XIX століття було переломним у житті панчішних виробів – вони стають незамінним атрибутом жіночого гардеробу (з наук.-попул. літ.);

(5) Хлібобу́лочні ви́роби – харчові продукти, випечені з борошна.

При виробництві кондитерських і хлібобулочних виробів використовують такі прянощі, як ваніль, аніс, тмин, кардамон, коріандр (з навч. літ.).

△ Наді́йність ви́робів див. наді́йність;

Чорні́ння ви́робів див. чорні́ння.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. виріб — ви́ріб іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. виріб — Ви́ріб. 1. Виробництво. Засади спілкові захопили вже всі области господарства: рільництво, торговлю, обезпеченя, кредит, виріб. Вже в році 1904-ім було в Швайцариї... Українська літературна мова на Буковині
  3. виріб — Продукт, фабрикат; У ФР. виробництво, виготовлення <�я. річ мого виробу>. Словник синонімів Караванського
  4. виріб — [вир'іб] -робу, м. (на) -роб'і, мн. -робие, -роб'іў Орфоепічний словник української мови
  5. виріб — -робу, ч. 1》 Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. Агрегатований виріб — збірний виріб, що складається з набору окремих серійних та одиничних виробів. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. виріб — ВИ́РІБ (вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку), ВИ́РОБОК рідко, ВИ́РОБКА заст.; ВИ́ТВІР, РОБО́ТА, ТВІР (продукт чиєїсь праці, перев. з галузі мистецтва). Я затримав погляд на гончарних виробах (Є. Словник синонімів української мови
  7. виріб — Ви́ріб, -робу; -роби, -бів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. виріб — ВИ́РІБ, робу, ч. 1. Вироблена, виготовлена з чогось річ, предмет для вжитку. І не з кождого дерева добрий виріб буде, треба й дерева дібрати (Фр. Словник української мови в 11 томах
  9. виріб — Ви́ріб, -робу м. 1) Издѣліе. Желех. 2) Свободное отъ работы время. Употр. въ выраженіи: виробу нема. Постоянная работа, нѣтъ свободнаго времени. Мнж. 165. Німці гарно платять наймитам, за те нема у них і виробу. Новомоск. у. Словник української мови Грінченка