вислужувати

ВИСЛУ́ЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СЛУЖИТИ, жу, жиш, док.

1. перех. і неперех. Служити, працювати певний час.

Взятий до війська від ріллі, вислужив [Спориш] .. дванадцять літ (Фр., II, 1950, 273);

А проте найнявся [Мирон] й вислужив рік (Григ., Вибр., 1959, 232);

// док. Закінчити служити.

Писав Діброва попові, що цісарську службу він вислужив і знайшов собі дівчину-швачку у місті (Козл., Пов. і опов., 1949, 266).

2. перех. Служачи, працюючи, одержувати що-небудь.

— Як будеш добре служити, моя дитино, заслужиш собі ласку, вислужиш заплату, — каже мати (Вовчок, І, 1955, 292).

Значення в інших словниках

1. вислужувати — вислу́жувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вислужувати — -ую, -уєш, недок., вислужити, -жу, -жиш, док. 1》 перех. і неперех. Служити, працювати певний час. || док. Закінчити служити. 2》 перех. Служачи, працюючи, одержувати що-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вислужувати — ВИСЛУ́ЖУВАТИ, рідко ВИСЛУГО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́СЛУЖИТИ, жу, жиш, док. 1. що і без прям. дод. Служити, працювати певний час, період.  Словник української мови у 20 томах
4. вислужувати — Вислужувати, -жую, -єш сов. в. вислужити, -жу, -жиш, гл. 1) Прослуживать, прослужить извѣстное время. Дай мені, Боже, цей год вислужить. н. п. 2) Заслуживать, заслужить, зарабатывать, заработать. Служив я, дума, год, — вислужив день поля на год. Рудч. Ск. II. 9.  Словник української мови Грінченка