вистеляти
ВИСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СТЕЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Укривати чим-небудь всю поверхню чогось.
В кімнаті було свіжо від лугової трави, якою щоранку жінка вистеляла долівку (Грим., Син.., 1950, 68);
[Михайло:] Я вистелив би тобі сю стежку найкращими килимами (Коб., II, 1956, 62);
// Розкладати, розстеляти що-небудь на чомусь.
Брала дівка льон дрібненький, Брала, брала, тонко вистеляла (Укр.. лір. пісні, 1958, 516);
// тільки док., рідко. Нагнути до самої землі; виложити (траву, злаки).
Злива тривала проте зовсім недовго, страшним могутнім потоком вона прибила городи і вистелила траву (Смолич, День.., 1950, 7).
Словник української мови (СУМ-11)