1. Словник української мови в 11 томах

вистеляти

ВИСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ВИ́СТЕЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Укривати чим-небудь всю поверхню чогось.

В кімнаті було свіжо від лугової трави, якою щоранку жінка вистеляла долівку (Грим., Син.., 1950, 68);

[Михайло:] Я вистелив би тобі сю стежку найкращими килимами (Коб., II, 1956, 62);

// Розкладати, розстеляти що-небудь на чомусь.

Брала дівка льон дрібненький, Брала, брала, тонко вистеляла (Укр.. лір. пісні, 1958, 516);

// тільки док., рідко. Нагнути до самої землі; виложити (траву, злаки).

Злива тривала проте зовсім недовго, страшним могутнім потоком вона прибила городи і вистелила траву (Смолич, День.., 1950, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вистеляти — вистеля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. вистеляти — Вистилати, вимощувати; (квітами) укривати, застеляти, застилати. Словник синонімів Караванського
  3. вистеляти — -яю, -яєш, недок., вистелити, -лю, -лиш, док., перех. Укривати чим-небудь усю поверхню чогось. || Розкладати, розстеляти що-небудь на чомусь. || тільки док., рідко. Нагнути до самої землі; виложити (траву, злаки). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. вистеляти — ВИСТЕЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, рідко ВИСТЕ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТЕЛИТИ, лю, лиш, док., що. Укривати чим-небудь усю поверхню чогось. В кімнаті було свіжо від лугової трави, якою щоранку жінка вистеляла долівку (Я. Словник української мови у 20 томах
  5. вистеляти — див. мостити Словник синонімів Вусика
  6. вистеляти — ВИСТЕЛЯ́ТИ (укривати чим-небудь усю поверхню чогось), ВИСТИЛА́ТИ, ВИМО́ЩУВАТИ, ВИМОЩА́ТИ рідше. — Док.: ви́стелити, ви́слати, ви́мостити. Зів'яла та посохла трава, якою вистелив Йон своє кубелечко на винограднику (М. Словник синонімів української мови