вистогнати

ВИ́СТОГНАТИ, ну, неш, док., розм.

1. Простогнати протягом певного часу.

[Захарко:] А як сердешна Домаха вимучилася: двоє день і дві ночі вистогнала та виквилила так (Кроп., II, 1958, 151).

2. Стогнучи, вимовити, через силу сказати.

Гриць піднісся з землі і витріщив на пана свої сиві очі. — Біда, паночку? — вистогнав (Фр., II, 1950, 100);

Вистогнала з себе [Оля] щось рівнозначне з "вибачте, що забрала вам стільки часу" і пішла до дверей (Вільде, Сестри.., 1958, 534).

Значення в інших словниках

1. вистогнати — ви́стогнати дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вистогнати — -ну, -неш, док., розм. 1》 Простогнати протягом певного часу. 2》 Стогнучи, вимовити, через силу сказати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вистогнати — ВИ́СТОГНАТИ, ну, неш, док., розм. 1. Простогнати протягом певного часу. [Захарко:] А як сердешна Домаха вимучилася: двоє день [днів] і дві ночі вистогнала та виквилила так (М. Кропивницький). 2. що. Стогнучи, вимовити, через силу сказати що-небудь.  Словник української мови у 20 томах