вистоювання
ВИСТО́ЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. висто́ювати 1 і висто́юватися.
Найбільше дратувало Дейнеку відвідування церкви.. Двогодинне вистоювання під час відправи стомлювало його більше, ніж важка робота (Добр., Ол. солдатики, 1961, 50);
Під час вистоювання цукор із сиропу проникає в плоди, що запобігає їх зморщуванню при варінні [варення] (Укр. страви, 1957, 421).
Словник української мови (СУМ-11)