вистоювати
ВИСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТОЯТИ, ою, оїш, док., перех. і неперех.
1. Стояти протягом певного часу.
Чого я відтак ще якийсь час коло того дому вистоював і мов чого вижидав, я сьогодні не знаю (Коб., III, 1956, 101);
Довгі хвилини вистоюють перед тією картиною гуртки людей (Коз., Сальвія, 1959, 145);
Підійшов [Саїд] до вікна, біля самого виходу з вагона, і так вистояв до третьої зупинки (Ле, Міжгір’я, 1953, 56);
Я бачу, що матроси годні вистояти по команді "струнко" перед майором.., скільки треба вистояти (Логв., Давні рани, 1961, 65);
// Стоячи, виконувати або відбувати що-небудь.
[Андрій:] Він і богу молиться по тричі на день, і поклони б’є, і цілу обідню вистоює навколішках!.. (Кроп., І, 1958, 493);
Вдень і вночі вистоювали вахту молоді хлопці по своїх місцях, чергували біля гармат бойові обслуги (Гончар, Тронка, 1963, 245).
2. тільки док. Утриматися в певному положенні, не звалитися.
А де ж той могутній праявір над водою?.. Ага, ось і він стоїть над руїнами.. Вижив таки, діду! Вистояв негоду! (Стельмах, Правда.., 1961, 27);
Між молодої зелені, Дуби зимові — нелині. Із міді, мабуть, листя їх, Що в хуртовину вистоїть! (Дмит., Добрі сусіди, 1951, 64).
3. перен. Витримувати певні випробування, не піддаватися у боротьбі, суперечці і т. ін.
Солдатам в війні — не однакова путь. Хто — бивсь під Москвою,.. А хто в Ленінграді в нічну каламуть Блокаду вистоював (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 255);
[Явдоха:] А то може Грицько не вистоїть проти твого Луки Семеновича? (Мирний, V, 1955, 149);
Він — Бармаш — може вистояти, може впасти мертвим, але гарнізон вистоїть (Коз., Гарячі руки, 1960, 141);
Україна і Росія вистояли в суворій боротьбі проти чорних сил контрреволюції (Цюпа, Україна.., 1960, 55);
// Залишатися стійким, утримуватися від якої-небудь спокуси, не піддаватися якомусь впливові.
Є очі, перед якими не вистоїш, яким нічого не відмовиш, очі, які підкоряють (Загреб., Спека, 1961, 64);
Нехай вони смерди — і він, і Малуша, і ще багато таких людей. А проте ще є в них щось таке, проти чого не може вистояти навіть князь (Скл., Святослав, 1959, 244).
Словник української мови (СУМ-11)