Значення в інших словниках
-
вистоювати —
висто́ювати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
вистоювати —
-юю, -юєш, недок., вистояти, -ою, -оїш, док., перех. і неперех. 1》 Стояти протягом певного часу. 2》 тільки док. Утриматися в певному положенні, не звалитися. 3》 перен. Витримувати певні випробування, не піддаватись у боротьбі, суперечці і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вистоювати —
ВИСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТОЯТИ, ою, оїш, док., що і без прям. дод. 1. Стояти протягом певного часу. Чого я відтак ще якийсь час коло того дому вистоював і мов чого вижидав, я сьогодні не знаю (О.
Словник української мови у 20 томах
-
вистоювати —
ВИ́ТРИМАТИ (відбити наступ, не відступити в бою), ВИ́СТОЯТИ. — Недок.: витри́мувати, висто́ювати. Не витримали дужого натиску пани-ляхи (О. Довженко); Йому доведеться прийняти бій, мужньо вистояти (І. Ле).
Словник синонімів української мови
-
вистоювати —
ВИСТО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́СТОЯТИ, ою, оїш, док., перех. і неперех. 1. Стояти протягом певного часу. Чого я відтак ще якийсь час коло того дому вистоював і мов чого вижидав, я сьогодні не знаю (Коб.
Словник української мови в 11 томах
-
вистоювати —
Вистоювати, -стоюю, -єш сов. в. вистояти, -стою, -їш, гл. Простаивать, простоять, выстаивать, выстоять. ви́стояти службу. Отстоять обѣдню. К. ЧР. 100.
Словник української мови Грінченка