висідати
ВИСІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́СІСТИ, сяду, сядеш, док. Сходити на землю, залишаючи віз, вагон, судно і т. ін.
З трамвая він висідав з усміхом на обличчі (Загреб., Спека, 1961, 73);
Краще всього висідати [для полювання] на якійсь невеличкій залізничній станції, серед дрімучого, безкрайого лісу (Вишня, II, 1956, 188);
Висідаючи на берег, Сагайдачний залишив про всяк випадок тридцять байдаків охороняти порожні чайки (Тулуб, Людолови, II, 1957, 110);
Але лише висіла [дочка] з того воза, та й не знати, де подівся той віз (Укр.. казки, легенди.., 1957, 111).
Словник української мови (СУМ-11)