виток

ВИТО́К, тка́, ч.

1. Закручена частина чого-небудь виткого, звивистого; закруток.

Й досі пам’ятую.. Пишний кудель, що з витками Ніжну шию обвивав (Щог., Поезії, 1958, 349);

Потилиця його з рудими витками волосся звернена до Поляруша (Стельмах, Хліб.., 182).

2. Один оберт гвинтової, спіральної лінії нарізки, дротяної обмотки і т ін.

Оксана дістала аркуш ватманського паперу з схемою контролера для шукання замкнених витків у котушках (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 622);

// Один оберт рухомого предмета навколо чого-небудь.

Програма першого польоту людини [у космосі] була розрахована на один виток навколо Землі (Наука.., 5, 1961, 16).

Значення в інших словниках

1. виток — вито́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. виток — -тка, ч. 1》 Закручена частина чого-небудь виткого, звивистого; закруток. 2》 Один оберт гвинтової, спіральної лінії нарізки, дротяної обмотки і т. ін. || Один оберт рухомого предмета навколо чого-небудь. || Один оберт штучного супутника навколо планети. 3》 перен. Етап, цикл у розвитку подій і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виток — ВИТО́К, тка́, ч. 1. Закручена частина чого-небудь виткого, звивистого; закруток; звій. Потилиця його з рудими витками волосся звернена до Поляруша (М. Стельмах); Заплетені коси, що покладені на голові тугими витками, роблять її ще вищою (О.  Словник української мови у 20 томах
4. виток — I. КУ́ЧЕР перев. мн. (пасмо кучерявого або завитого волосся); ЗА́ВИТО́К, ЗА́КРУТОК, ЗА́КРУТКА, ВИТО́К, БУ́КЛЯ заст.; ЛО́КОН (завите пасмо волосся); ВИ́ХОР (пасмо, яке стирчить догори). Сашко зайшов до Данила, скинув шапку, розгладив рукою кучері (О.  Словник синонімів української мови