виток
ВИТО́К, тка́, ч.
1. Закручена частина чого-небудь виткого, звивистого; закруток; звій.
Потилиця його з рудими витками волосся звернена до Поляруша (М. Стельмах);
Заплетені коси, що покладені на голові тугими витками, роблять її ще вищою (О. Гончар);
Трубка валторни має три витки (з навч. літ.).
2. Один оберт гвинтової, спіральної лінії, а також один оберт рухомого предмета по спіральній лінії навколо чого-небудь.
Оксана дістала аркуш ватманського паперу зі схемою контролера для шукання замкнених витків у котушках (П. Автомонов);
Дія електромагніту залежить від сили струму і числа витків обмотки (з наук. літ.);
Первинна обмотка трансформатора виконана у вигляді декількох витків спіралі з товстого мідного дроту (з навч. літ.);
Бинт накладають на рану таким чином, щоб кожний наступний виток наполовину закривав попередній (з навч. літ.).
3. Оберт по орбіті під час польоту.
Програма першого польоту людини у космосі була розрахована на один виток навколо Землі (з наук.-попул. літ.);
Вони здійснили десять витків навколо Місяця й успішно повернулися на Землю (із журн.);
Виток за витком оперізувала станція “Салют” нашу планету (із журн.);
// Частина орбіти, що відповідає одному обертові супутника навколо Землі.
Початком витка зазвичай вважають точку, в якій супутник перетинає екватор Землі, рухаючись з півдня на північ (з навч. літ.);
Виконуються замовлення на проведення знімання об'єкта на поверхні Землі чи частині території, яка обслуговується на одному орбітальному витку (із журн.).
4. перен. Один з етапів у процесі розвитку, становлення чого-небудь.
Зміщення пріоритетів у бік економічних проектів відбувається на новому витку відносин між Європою та країнами Півдня Середземномор'я (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)