витолочувати

ВИТОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЛОЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Пригинати, надломлювати трав’янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину, траву і т. ін., ходячи, їздячи, пасучись по них тощо.

До косаря прямо травою, витолочуючи її, під’їжджає економ (Стельмах, Хліб.., 1959, 537);

— Одарко! — гукнув він в пекарню. — Хто це витолочив квітки? (Н.-Лев., II, 1956, 59);

Іде і кляне свою невістку, що витолочила в неї траву (Вишня, І, 1956, 65).

Значення в інших словниках

1. витолочувати — витоло́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. витолочувати — -ую, -уєш, недок., витолочити, -чу, -чиш, док., перех. Пригинати, надломлювати трав'янисті рослини, пошкоджувати посіви, городину, траву і т. ін., ходячи, їздячи, пасучись по них тощо.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витолочувати — ВИТОЛО́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТОЛОЧИТИ, чу, чиш, док. 1. що. Псувати або знищувати посіви, городину, траву і т. ін., ударяючи, ходячи, їздячи по них, пасучись на них і т. ін. До косаря прямо травою, витолочуючи її, під'їжджає економ (М.  Словник української мови у 20 томах
4. витолочувати — див. топтати  Словник синонімів Вусика
5. витолочувати — ТОПТА́ТИ (приминати ногами під час ходьби, бігання; м'яти ногами), РОЗТО́ПТУВАТИ, ЗАТО́ПТУВАТИ, СТО́ПТУВАТИ, ПІДТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ПТУВАТИ, ПРИТО́ВКУВАТИ розм.; ЧАВИ́ТИ, РОЗЧА́ВЛЮВАТИ, ДАВИ́ТИ, ЧАВУ́ЧИТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. витолочувати — Витолочувати, -чую, -єш сов. в. витолочити, -чу, -чиш, гл. Вытаптывать, вытоптать. Не дали мені й зібрать того ячменю, увесь витолочили. Стор. ІІ. 119. Всю траву витолочили гуляючи. Левиц. І. 350.  Словник української мови Грінченка