витребеньки
ВИТРЕБЕ́НЬКИ, ньок і рідко ків, мн. (одн. витребе́нька, и, ж., рідко), розм.
1. Вигадки, примхи, забаганки.
Брала льон, брала льон, брала конопельки: Не вчилася до роботи, та на витребеньки! (Чуб., V, 1874, 1193);
[Юліан:] Ти зачинаєш уже зовсім пусте балакати. Я не маю часу слухати твоїх витребеньків (Фр., IV, 1950, 446);
Тетяна Платонівна — різка протилежність сестри. Тиха, скромна і працьовита, без витребеньок і зайвих вимог до життя (Десняк, Вибр., 1947, 21).
2. Те, що не має практичного значення і звичайно служить для прикраси.
Доти не відчепиться [хазяїн], поки аж жінка не заплаче… — тоді він.. пожалує її, і обіцяє купити якусь там витребеньку нову (Вовчок, І, 1955, 296);
По всьому саду назбудували гульбищ, печер, халабудок і усяких панських витребеньок (Стор., І, 1957, 367);
[Шелест:] Цікаво, що там [в чемоданчику] всередині? Парфуми, цукерки, мереживо, принадні витребеньки жінок (Коч., II, 1956, 262);
Щось шукає [пан] в комоді, на якому розставлені різні витребеньки з кришталю, порцеляни, мармуру, кості (Чендей, Вітер.., 1958, 70);
// Страви чи напої, виготовлені незвичайним способом, або приправи до них.
Їли Буханчики пшеничні, білі, Кислиці, ягоди, коржі І всякі-разні витребеньки (Котл., І, 1952, 95);
— Тягни нам цілого барана. Та горілки, та не з озюмом та всякими там витребеньками, а чистої, щоб грала, як скажена (Довж., І, 1958, 219).
Словник української мови (СУМ-11)