витребенькувати

ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Виявляти примхи, вигадувати що-небудь; вередувати.

Ну, годі витребенькувати! Слухай сюди (Барв., Опов.., 1902, 86);

— Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра, а як зв’язали руки, то зараз і почне витребенькувати… І те не так, і друге не по ній!.. (Мирний, II, 1954, 244).

Значення в інших словниках

1. витребенькувати — витребе́нькувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. витребенькувати — -ую, -уєш, недок., розм. Виявляти примхи, вигадувати що-небудь; вередувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. витребенькувати — ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. Виявляти примхи, вигадувати що-небудь; вередувати. Ну, годі витребенькувати! Слухай сюди (Ганна Барвінок); – Кожна дівка, поки не вийшла заміж, то й добра, а як зв'язали руки, то зараз і почне витребенькувати...  Словник української мови у 20 томах
4. витребенькувати — див. вередувати; лінитися; пустувати  Словник синонімів Вусика
5. витребенькувати — ВЕРЕДУВА́ТИ (поводити себе капризно, виявляти примхи), КАПРИЗУВА́ТИ, ВИГА́ДУВАТИ, ПЕРЕБИРА́ТИ, ГЕ́ДЗАТИСЯ розм., ГЕ́ДЗКАТИСЯ розм., КОВЕРЗУВА́ТИ (КАВЕРЗУВА́ТИ) розм., КОМИ́ЗИТИСЯ розм., МАРУ́ДИТИ розм., ВИТРЕБЕ́НЬКУВАТИ розм., ПЕРЕБЕ́НДЮВАТИ розм.  Словник синонімів української мови
6. витребенькувати — Витребенькувати, -кую, -єш гл. Прихотничать, привередничать.  Словник української мови Грінченка