витривалий
ВИТРИВА́ЛИЙ, а, е. Міцний, стійкий, здатний витримувати велике фізичне чи моральне напруження.
Вона втратила свою давню, до подиву витривалу силу й енергію (Коб., II, 1956, 280);
Микола Павлович здавався кволим і недолугим, а насправді — це дуже міцна, витривала і невтомна людина (Коп., Вибр., 1948, 166);
Хропли коні, летіли, мов ошалілі, і мчав поруч з такою ж швидкістю сильний, витривалий кінь Якова (Шиян, Гроза.., 1956, 430);
// Здатний зберігатися, існувати в несприятливих умовах (при змінах температури і т. ін.).
Для реактивних двигунів потрібні жаротривкі матеріали, які були б витривалі при високих температурах (Наука.., 9, 1956, 5);
Зберігати в траншеях можливо тільки яблука найпізніших, — витривалих сортів (Колг. Укр., 8, 1956, 39).
Витрива́лий до (про́ти) чого — стійкий щодо певних несприятливих умов.
Рослина, витривала до витоптування; Рослина, витривала проти спеки.
Словник української мови (СУМ-11)