витісувати
ВИТІ́СУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ТЕСАТИ, ешу, ешеш, док., перех. Тешучи, вистругуючи, виготовляти що-небудь з дерева, каменю і т. ін.
Цюкав [Верига] сокирою, старанно витісуючи гостряк завдовжки ліктів три (Панч, Гомон. Україна, 1954, 130);
Витісував [Андрій] клинчики, вкладки (Іваничук, Не рубайте.., 1961, 73);
*Образно. Витісуєш Нове — і синій виднокруг Обійми розкрива скорителеві неба (Рильський, І, 1956, 121).
Словник української мови (СУМ-11)