виучувати

ВИУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́УЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Те саме, що вивча́ти 3.

[Степан:] Мені Антон Спиридонович совітують виучувать бумаги напам’ять (К.-Карий, І, 1960, 326);

— На тій сцені стоїть парубок, сказати б, артист, і залицяється до дівки, бо так воно у них по книжці виходить, з якої вони виучують свою виставу (Кучер, Трудна любов, 1960, 371);

[Любов:] Я вже готова. Тільки роль виучу; по весіллі мій дебют (Л. Укр., II, 1951, 61);

Треба було б розгніватися і накричати на меншого, що він забувся, хто і за що виучив його на учителя. Але сьогодні обходиться без крику (Стельмах, І, 1962, 595).

Значення в інших словниках

1. виучувати — виу́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виучувати — (лекцію) заучувати, шк. визуджувати; (кого) вишколювати, вивчати, навчати.  Словник синонімів Караванського
3. виучувати — -ую, -уєш, недок., виучити, -чу, -чиш, док., перех. Те саме, що вивчати 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. виучувати — ВИУ́ЧУВАТИ див. вивча́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. виучувати — ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам'ятати), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИ розм., ВИЗУ́БРЮВАТИ розм., ВИЗУ́ДЖУВАТИ розм., ТОВКТИ́ розм. рідко (механічно). — Док.  Словник синонімів української мови
6. виучувати — Виу́чувати, -чую, -чуєш, -чує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)