виучувати

ВИВЧА́ТИ (прочитуючи що-небудь, намагатися запам'ятати), ВЧИ́ТИ (УЧИ́ТИ), ЗАВЧА́ТИ, ЗАУ́ЧУВАТИ, ВИУ́ЧУВАТИ, РОЗУ́ЧУВАТИ, ЗУБРИ́ТИ розм., ВИЗУ́БРЮВАТИ розм., ВИЗУ́ДЖУВАТИ розм., ТОВКТИ́ розм. рідко (механічно). — Док.: ви́вчити, завчи́ти, заучи́ти, ви́учити, розучи́ти, ви́зубрити, ви́зудити. Шевченкового "Кобзаря" (І. Франко) вивчив напам'ять (М. Коцюбинський); Він знає напам'ять майже всі ті вірші, які вчила в гімназії його сестра (Ю. Смолич); Знаю тебе (бурсу) здавна, Як.. Непота учила, Бургія зубрила, На Різдво з вертепом до панів ходила (Я. Щоголів); Юра взявся завчати напам'ять Пушкіна (Ю. Смолич); Вірші українських поетів, і передусім, звичайно, Павла Тичини, я читав у ті дні запоєм, легко заучував їх напам'ять (з науково-популярної літератури); Народ виучував рядки "Кобзаря" напам'ять, сприймав їх як свою народну пісню (Є. Кирилюк); Перше, що я зробив, — визубрив напам'ять імена, по батькові та прізвища всіх акторів (К. Станіславський); Кілька годин сиділи учні в задушливому.. повітрі, визуджуючи цілі сторінки Святого письма (З. Тулуб). — Пор. засво́їти.

Значення в інших словниках

1. виучувати — виу́чувати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. виучувати — (лекцію) заучувати, шк. визуджувати; (кого) вишколювати, вивчати, навчати.  Словник синонімів Караванського
3. виучувати — -ую, -уєш, недок., виучити, -чу, -чиш, док., перех. Те саме, що вивчати 3).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. виучувати — ВИУ́ЧУВАТИ див. вивча́ти.  Словник української мови у 20 томах
5. виучувати — Виу́чувати, -чую, -чуєш, -чує  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. виучувати — ВИУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́УЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Те саме, що вивча́ти 3. [Степан:] Мені Антон Спиридонович совітують виучувать бумаги напам’ять (К.  Словник української мови в 11 томах