вихання

ВИХА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. виха́ти.

— А вже ті вихання головою та станом… — почав отець Тарасій (Н.-Лев., III, 1956, 372).

Значення в інших словниках

1. вихання — виха́ння іменник середнього роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. вихання — -я, с., розм. Дія за знач. вихати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вихання — ВИХА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. виха́ти і виха́тися. – А вже ті вихання головою та станом... – почав отець Тарасій (І. Нечуй-Левицький).  Словник української мови у 20 томах
4. вихання — Виха́ння, -ня с. Маханіе, размахиваніе.  Словник української мови Грінченка