вихання —
виха́ння іменник середнього роду розм.
Орфографічний словник української мови
вихання —
-я, с., розм. Дія за знач. вихати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вихання —
ВИХА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. виха́ти і виха́тися. – А вже ті вихання головою та станом... – почав отець Тарасій (І. Нечуй-Левицький).
Словник української мови у 20 томах
вихання —
ВИХА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. виха́ти. — А вже ті вихання головою та станом… — почав отець Тарасій (Н.-Лев., III, 1956, 372).
Словник української мови в 11 томах