вихваляка
ВИХВАЛЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Той або та, що вихваляється.
Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, задаваку: Кіт-хвастун (Бойко, Ростіть.., 1959, 82).
Словник української мови (СУМ-11)ВИХВАЛЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Той або та, що вихваляється.
Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, задаваку: Кіт-хвастун (Бойко, Ростіть.., 1959, 82).
Словник української мови (СУМ-11)