вихваляка —
-и, ч. і ж., розм. Той або та, що вихваляється.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вихваляка —
ВИХВАЛЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Той (та), хто вихваляється; хвалько. Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, задаваку: Кіт-хвастун (Г. Бойко); – Ти невимовний вихваляка, Лесе. Звичайно, все лісове товариство шанує вашу працю. Таж не ви одні пильнуєте Ліс! (Ю. Покальчук).
Словник української мови у 20 томах
вихваляка —
ХВАЛЬКО́ розм. (людина, яка любить хвалити себе, хвастати ким-, чим-небудь), ХВАСТУ́Н підсил. розм., ХВАСТ підсил. розм., ВИХВАЛЯ́КА підсил. розм.; САМОХВА́Л, САМОХВА́ЛЕЦЬ (той, хто хвалить себе); ФАНФАРО́Н розм. (хвалькуватий базіка).
Словник синонімів української мови
вихваляка —
ВИХВАЛЯ́КА, и, ч. і ж., розм. Той або та, що вихваляється. Всі прозвали вихваляку, Вихваляку, задаваку: Кіт-хвастун (Бойко, Ростіть.., 1959, 82).
Словник української мови в 11 томах