вихитрувати
ВИ́ХИТРУВАТИ, ую, уєш, док., перех. і неперех. Дістати, добути що-небудь або домогтися чогось хитрощами.
— Ну, — каже, — хлопче, дякуй своїй матері, що так мудро вихитрувала: тепер ти єси визволений від смерті, не можу-бо я тобі того лиха заподіяти, через те що ти стався мені братом (Укр.. казки, легенди.., 1957, 228);
Дід хитрий: певно, хоче вихитрувать в мене з кишені багато грошей (Н.-Лев., IV, 1956, 194).
Словник української мови (СУМ-11)