вицвітати
ВИЦВІТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ЦВІСТИ, іту, ітеш, док.
1. тільки 3 ос. Втрачаючи попереднє забарвлення, набувати невиразного, нерівного кольору; линяти.
Чорнило вицвітає від часу, повітря і сонця (Скл., Орл. крила, 1948, 42);
Вона бачила, що сорочка й шаровари в його приношені, з латками, що червоний пояс вицвів, прибілів (Вовчок, Вибр., 1946, 162);
Очі, що були колись схожі на сизувато-синій тернослив, втратили свою голубизну, вицвіли (Цюпа, Назустріч.., 1958, 279).
2. перен. Ставати змарнілим, зблідлим, зів’ялим.
Словник української мови (СУМ-11)