Словник української мови в 11 томах

вичавлений

ВИ́ЧАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́чавити.

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. вичавлений — ви́чавлений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. вичавлений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вичавити. || вичавлено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вичавлений — ВИ́ЧАВЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́чавити. Стугонить, торготить, гуде цех .. Пересуваються по рольгангах болванки.., з розгону налітають на валки, а звідти обтиснуті, вичавлені вискакують і мчать далі, до стелажів (А.  Словник української мови у 20 томах
  4. вичавлений — як (мов, ні́би і т. ін.) ви́чавлений лимо́н. Людина, яка має поганий вигляд через хворобу, переживання, втому тощо; змучений, знесилений, худий і т. ін. Після хвороби тепер був як вичавлений лимон, важко було впізнати (чоловіка) (З газети).  Фразеологічний словник української мови