вичепурений
ВИ́ЧЕПУРЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́чепурити.
Ряд стильних, вичепурених хат із садками. Коло однієї гуляють парубки й дівчата, водять танок (Вас., III, 1960, 370);
Напевно, ті кілька кроків, що йому доводилося робити поміж вичепурених на танці дівчат, здавались йому милею (Вільде, Сестри.., 1958, 378).
Словник української мови (СУМ-11)