вишкірений
ВИ́ШКІРЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́шкірити.
Ганна побачила через тин барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкіреними зубами (Н.-Лев., I, 1956, 87);
Повід у вишкірених зубах. Не витримав, вирвався кінь (Довж., І, 1958, 35).
Словник української мови (СУМ-11)