вишмарувати
ВИ́ШМАРУВАТИ, ую, уєш, док., перех., розм. Змазати що-небудь якимсь мастилом, дьогтем і т. ін. або глиною, землею.
Вишмаруй-но добре колеса, бо далеко поїдем (Сл. Гр.);
Хоч і непоказні, а проте чобітки, а як дьогтем вишмарували, ще й блистять (Вишня, II, 1956, 285);
"Старці-сіромахи" посідали в ряд шляхом, вишмарувавши землею лице й розпатлавши чуби (Вас., І, 1959, 213).
Словник української мови (СУМ-11)