вишукувати
ВИШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШУКАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. тільки недок. Старанно шукати, підшукувати.
На другий день кинулись хлопці вишукувати купця (Мирний, II, 1954, 163);
Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти, щоб блиснути ними (Бойч., Молодість, 1949, 77).
2. тільки док. Знайти, старанно шукаючи, докладаючи певних зусиль.
Вишукав я тут качине гніздечко і дуже пильнував (Вовчок, VI, 1956, 312);
Насамперед треба було вишукати місце, де лежали закопані гроші (Фр., VIII, 1952, 294);
Велику кімнату вирішили перегородити на дві частини.. Довелось вишукати матеріали для перегородок (Трубл., І, 1955, 103).
Словник української мови (СУМ-11)