Значення в інших словниках
-
вишукувати —
вишу́кувати дієслово недоконаного виду
Орфографічний словник української мови
-
вишукувати —
-ую, -уєш, недок., вишукати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 тільки недок.Старанно шукати, підшукувати. 2》 тільки док. Знайти, старанно шукаючи, докладаючи певних зусиль.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вишукувати —
ВИШУ́КУВАТИ, рідко ВИШУКО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШУКАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Старанно шукаючи, знаходити; відшукувати.
Словник української мови у 20 томах
-
вишукувати —
тре́ба з сві́чкою вдень (се́ред (бі́лого) дня) шука́ти (вишу́кувати) кого, що. Хто-, що-небудь трапляється дуже рідко. Що будете робити, коли старовина так витрачується, що треба її з свічкою удень вишукувати?!...
Фразеологічний словник української мови
-
вишукувати —
ДОБИРА́ТИ (вибираючи, знаходити найвідповідніше для чогось), ПІДБИРА́ТИ, ВИШУ́КУВАТИ, ПІДШУ́КУВАТИ, ПРИБИРА́ТИ розм., ДОШУ́КУВАТИ діал.; ПІДСТАВЛЯ́ТИ (за певним зразком); ПРИДУ́МУВАТИ (перев. слово, фразу тощо). — Док.
Словник синонімів української мови
-
вишукувати —
ВИШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ШУКАТИ, аю, аєш, док., перех. 1. тільки недок. Старанно шукати, підшукувати. На другий день кинулись хлопці вишукувати купця (Мирний, II, 1954, 163); Попов любив вишукувати хитромудрі словечка й факти...
Словник української мови в 11 томах
-
вишукувати —
Вишукувати, -кую, -єш сов. в. вишукати, -каю, -єш, гл. Выискивать, выискать, отыскивать, отыскать. Вишукує травиці. К. Іов. 88. Зілля всякі вишукує. МВ. ІІ. 8.
Словник української мови Грінченка