вищати
ВИ́ЩАТИ, аю, аєш, недок. Ставати, робитися вищим.
Стіжки в току вищають, усе ніби ростуть, як гори (Н.-Лев., III, 1956, 326);
Гори вищали, нагромаджувалися, заступали обрій титанічними руїнами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 184).
ВИЩА́ТИ, щу́, щи́ш, недок. Видавати уривчасті, різкі, пронизливі звуки.
— Ти підеш мені зараз! — вищала вона тонким голосом (Коцюб., II, 1955, 23);
// Утворювати різкі, пронизливі звуки.
Вітер у берегах ріки свистить, вищить, завиває, мов сердиться (Фр., IV, 1950, 338);
В майстернях стукотять молотки, весело вищать станки (Гончар, Зустрічі.., 1950, 15);
Сніг не скрипів під ногами, а вищав (Тют., Вир, 1964, 461).
Словник української мови (СУМ-11)