вищебечувати
ВИЩЕБЕ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́ЩЕБЕТАТИ, бечу, бечеш, док., розм.
1. Щебетати, співати на всі лади (про птахів).
Три пташки вищебечують в зеленім у саду (Тич., Вибр., 1945, 70).
2. перен., жарт. Говорити дзвінко, жваво (переважно про жінок і дітей).
І пішла Параска вищебечувати та розпитувати кума, де і як живе (Мирний, IV, 1955, 56).
Словник української мови (СУМ-11)