вищирений

ВИ́ЩИРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́щирити.

Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (Вас., II, 1959, 63).

Значення в інших словниках

1. вищирений — ви́щирений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вищирений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вищирити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вищирений — ВИ́ЩИРЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. до ви́щирити. Трохи підняті краї каменя здавалися нашорошеними вухами тварини, а найвужча частина його .. була точнісінькою копією кабанячого рила з грізно вищиреними іклами (М.  Словник української мови у 20 томах