вищир
ВИ́ЩИР, у, ч., рідко. Загальний вигляд рота, пащі з розсунутими губами і відкритими зубами.
*У порівн. Але Сафар усміхнувся, вищиривши свої рідкі зуби, і важко було сказати, що гірше: ця усмішка, ніби вищир хижака, чи все те, що діялося в таборі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 165).
Словник української мови (СУМ-11)