Значення в інших словниках
-
вищир —
ви́щир іменник чоловічого роду рідко
Орфографічний словник української мови
-
вищир —
-у, ч., рідко. Загальний вигляд рота, пащі з розсунутими губами і відкритими зубами.
Великий тлумачний словник сучасної мови
-
вищир —
ВИ́ЩИР, у, ч., розм. Те саме, що ви́шкір 1. Керівник .. тут сіпнувсь і відкрив губи в такий вищир, що Отроходіна пройняло остиглістю... (В. Барка); * У порівн.
Словник української мови у 20 томах
-
вищир —
ОСКА́Л (розкритий рот, в якому видніються зуби), ВИ́ЩИР. Він витягав із шкіряного чохла гострого мисливського ножа і з якимось вовчим оскалом наближався до живого лося (Григорій Тютюнник); Коли вовка лише трохи налякати...
Словник синонімів української мови
-
вищир —
ВИ́ЩИР, у, ч., рідко. Загальний вигляд рота, пащі з розсунутими губами і відкритими зубами. *У порівн. Але Сафар усміхнувся, вищиривши свої рідкі зуби, і важко було сказати, що гірше: ця усмішка, ніби вищир хижака, чи все те, що діялося в таборі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 165).
Словник української мови в 11 томах