вищир

ВИ́ЩИР, у, ч., розм.

Те саме, що ви́шкір 1.

Керівник .. тут сіпнувсь і відкрив губи в такий вищир, що Отроходіна пройняло остиглістю... (В. Барка);

* У порівн. Сафар усміхнувся, вищиривши свої рідкі зуби, і важко було сказати, що гірше: ця усмішка, ніби вищир хижака, чи все те, що діялося в таборі (З. Тулуб).

Значення в інших словниках

1. вищир — ви́щир іменник чоловічого роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. вищир — -у, ч., рідко. Загальний вигляд рота, пащі з розсунутими губами і відкритими зубами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вищир — див. усмішка  Словник синонімів Вусика
4. вищир — ОСКА́Л (розкритий рот, в якому видніються зуби), ВИ́ЩИР. Він витягав із шкіряного чохла гострого мисливського ножа і з якимось вовчим оскалом наближався до живого лося (Григорій Тютюнник); Коли вовка лише трохи налякати...  Словник синонімів української мови
5. вищир — ВИ́ЩИР, у, ч., рідко. Загальний вигляд рота, пащі з розсунутими губами і відкритими зубами. *У порівн. Але Сафар усміхнувся, вищиривши свої рідкі зуби, і важко було сказати, що гірше: ця усмішка, ніби вищир хижака, чи все те, що діялося в таборі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 165).  Словник української мови в 11 томах