виїжджений
ВИ́ЇЖДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́їздити.
Летять вони, неначе стріли з лука, На вірних, виїжджених скакунах (Рильський, II, 1956, 24);
Привокзальна площа, виїжджена вздовж і впоперек автомобілями, була оточена стіною з білої акації, осокорів і берестів (Сенч., На Бат. горі, 1960, 218);
Виїжджений шлях крутився між горбами й зникав у далині (Сміл., Зустрічі, 1936, 234).
Словник української мови (СУМ-11)