виїжджений
ВИ́ЇЖДЖЕНИЙ, а, е.
Дієпр. пас. до ви́їздити.
Летять вони, неначе стріли з лука, На вірних, виїжджених скакунах (М. Рильський);
Привокзальна площа, виїжджена вздовж і впоперек автомобілями, була оточена стіною з білої акації, осокорів і берестів (І. Сенченко);
Виїжджений шлях крутився між горбами й зникав у далині (Л. Смілянський);
// ви́їжджено, безос. пред.
Є у Чуфут-Кале вулиця, прозвана “дорогою тисячоліть”, на якій виїжджено колії возами (з публіц. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)