виїжджати
ВИЇЖДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, ВИЇЗДИ́ТИ, їжджу́, їзди́ш, недок., ВИ́ЇХАТИ, їду, їдеш, док.
1. Їхати, вирушати звідки-небудь, за межі чогось, кудись.
Сідлай коня вороного Та й виїжджай з двору мого (П. Чубинський);
Коли з подвір'я замку виїздив загін кінноти, гетьман стояв біля вікна і тихо та весело сміявся (Іван Ле);
– Ну, виїдемо на три дні, вимиють вулиці, дезактивують .. і знову по гніздах (В. Яворівський);
// Залишати своє місце проживання, переселяючись в інше.
Наш дядько Микита виїздив на поселення кудись аж на Зелений Клин (С. Васильченко);
Чому з України виїжджають талановиті режисери й актори? (з газ.);
// Їхати, вирушати куди-небудь з якоюсь метою.
– Перша партія робітничої молоді виїздить сьогодні .. на жнива (В. Кучер);
Сапіга виїздив часто заготовляти дрова в Диканські ліси (О. Гончар).
2. Їдучи, з'являтися де-небудь, у якомусь місці.
Біля воріт казарми знялась безладна стрілянина. В цей час валка із зброєю виїздила вже на Полтавську вулицю (А. Головко);
Десь за заводом, виїжджаючи на вузькоколійку, свистів паровозик (С. Чорнобривець).
3. Їдучи, підніматися куди-небудь, на щось.
Передні підводи ген на горбок виїжджали (П. Тичина);
Воли виїхали на гору (І. Нечуй-Левицький).
4. на кому – чому, перен., розм. Перекладати на кого-небудь свої обов'язки.
[Аркадій:] Я тут [у лікарні] горів у роботі, день і ніч як віл тягнув. Бочкарьова нічого не розуміла, виїздила на мені (О. Корнійчук);
Передерій зроду-віку мухи не зобидив. На ньому дружно виїжджали бракороби й прогульники, халтурники й окозамилювачі (із журн.).
(1) Виїжджа́ти (ї́здити) в світ – бувати на світських урочистостях, прийняттях і т. ін.
Кім Гі Сун був добрий і давній знайомий родини Сірків. В нього вони здавен-давен зупинялися завжди, виїжджаючи в світ, до міста (І. Багряний);
Подружжя полюбляло виїжджати в світ напередодні новорічних свят (з газ.).
◇ (2) Виїжджа́ти / ви́їхати на чужі́й спи́ні (на пле́ча́х чиїх, кого), несхв. – користуватися результатами чиєї-небудь праці, перекладаючи на когось свої обов'язки.
[Федора:] Цілу весну ніжилась, наче пані, а тепер хочеш на чужій спині виїжджати... (М. Зарудний);
– Виявилось, коли ми перевірили роботу Званова, що ударник з нього липовий. На роботі він намагається виїхати на плечах товаришів (О. Донченко);
(3) Ви́їхати впере́д нога́ми [з ха́ти] – померти, загинути.
– Про те, щоб зовсім кинути полювати, Олексі Івановичу і на думку не спадало... – Хоч на горличку, хоч на горобця... Аж поки вперед ногами з хати не виїду, рушниці не кину! – твердо заявив Олекса Іванович (Остап Вишня).
Словник української мови (СУМ-20)