ВКА́ЗНИК, ВКА́ЗУВАТИ, ВКА́ЗУВАТИСЯдив.ука́зник, ука́зувати і т. д.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
вказник —
вка́зник іменник чоловічого роду, істота
Орфографічний словник української мови
вказник —
вказувати, вказуватися див. указник, указувати і т. д.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вказник —
ВКА́ЗНИК див. ука́зник.
Словник української мови у 20 томах
вказник —
НАСТА́ВНИК (той, хто наставляє, дає напучення), МЕ́НТОР книжн. заст., ірон., НАПУ́ТНИК заст.; УЧИ́ТЕЛЬ (ВЧИ́ТЕЛЬ), МЕТР книжн. заст., ірон.
Словник синонімів української мови