вклинення

ВКЛИ́НЕННЯ (УКЛИ́НЕННЯ), я, с. Дія за знач. вклини́ти й вклини́тися.

В результаті глибокого вклинення радянських військ на південь були перерізані найважливіші комунікації німецько-фашистської армії (Іст. УРСР, II, 1957, 567);

*Образно. У Коцюбинського в планах творчих стояло на черзі — вклинення в тематику робітничого життя (Тич., III, 1957, 357).

Значення в інших словниках

1. вклинення — вкли́нення іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вклинення — (уклинення), -я, с. Дія за знач. вклинити й вклинитися.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вклинення — ВКЛИ́НЕННЯ (УКЛИ́НЕННЯ), я, с. Дія за знач. вклини́ти і вклини́тися. Вклинення місцевостей поліського типу, поширення сосни сприяли проникненню на Розточчя очеретяної ропухи, водяного вужа, болотної черепахи, лося (з наук.-попул. літ.  Словник української мови у 20 томах