вкочуватися

ВКО́ЧУВАТИСЯ¹ (УКО́ЧУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВКОТИ́ТИСЯ (УКОТИ́ТИСЯ), вкочу́ся, вко́тишся, док.

1. Котячись, проникати в середину, у межі чого-небудь.

Кавун, круглий, стиглий кавун, здається, чудодійно сам скотився з воза, сам і в повітку вкотився (Ковінька, Кутя.., 1960, 27).

2. Те саме, що в’їжджа́ти¹; заїжджати.

Як тільки бричка вкотилась на широкий зелений двір — закувала зозуля (Коцюб., II, 1955, 224);

З стриманою поважністю, плавко, наче і не торкаючись шинами землі, в алею вкотилося кілька машин (Рибак, Час.., 1960, 9);

*Образно. То не сонце зійшло, а до покою Зефірина вкотилося широке, чисто виголене і розрадуване лице пана маршалка (Фр., II, 1950, 380).

ВКО́ЧУВАТИСЯ² див. уко́чуватися¹.

Значення в інших словниках

1. вкочуватися — вко́чуватися 1 дієслово недоконаного виду проникати в середину вко́чуватися 2 дієслово недоконаного виду укочуватися  Орфографічний словник української мови
2. вкочуватися — I (укочуватися), -уюся, -уєшся, недок., вкотитися (укотитися), вкочуся, вкотишся, док. 1》 Котячись, проникати всередину, у межі чого-небудь. 2》 Те саме, що в'їжджати I; заїжджати. II див. укочуватися I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вкочуватися — ВКО́ЧУВАТИСЯ¹ (УКО́ЧУВАТИСЯ), уюся, уєшся, недок., ВКОТИ́ТИСЯ (УКОТИ́ТИСЯ), вкочу́ся, вко́тишся, док. 1. Котячись, проникати в середину, у межі чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
4. вкочуватися — В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.  Словник синонімів української мови