вкочувати

ВКО́ЧУВАТИ¹ (УКО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКОТИ́ТИ (УКОТИ́ТИ), вкочу́, вко́тиш, док., перех.

1. Котячи, просувати в середину, у межі чого-небудь.

Гармаші з гуркотом вкочували на руках артилерію в підвали, на подвір’я, за кожну будівлю (Гончар, І, 1954, 216);

В хату.. вкотили барильце (Смолич, Мир.., 1958, 58).

2. розм. Те саме, що в’їжджа́ти¹; заїжджати.

— Купіть [екіпаж] в мене!.. Перепряжете свої коні, сядете.. та вкотите в свій двір, мов якийсь князь (Н.-Лев., III, 1956, 167);

Коли Гарецький вкотив на подвір’я Огієвських, Таїсія Федорівна.. не впізнала, хто завітав до них (Кочура, Зол. грамота, 1960, 464);

*Образно. Обідньої вже доби сама пані вкотила, як на колесах; пухла, така, ніби на дріжджах зійшла (Вовчок, І, 1955, 75).

ВКО́ЧУВАТИ² див. уко́чувати¹.

Значення в інших словниках

1. вкочувати — вко́чувати 1 дієслово недоконаного виду котячи, просувати в середину вко́чувати 2 дієслово недоконаного виду робити рівною поверхню, їздячи котком  Орфографічний словник української мови
2. вкочувати — Закочувати; (колясою) заїжджати; (шлях) УТОРОВУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. вкочувати — I (укочувати), -ую, -уєш, недок., вкотити (укотити), вкочу, вкотиш, док., перех. 1》 Котячи, просувати всередину, у межі чого-небудь. 2》 розм. Те саме, що в'їжджати I; заїжджати. II див. укочувати I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вкочувати — ВКО́ЧУВАТИ¹ (УКО́ЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКОТИ́ТИ (УКОТИ́ТИ), вкочу́, вко́тиш, док., що і без дод. 1. Котячи, просувати в середину, у межі чого-небудь.  Словник української мови у 20 томах
5. вкочувати — В'ЇЖДЖА́ТИ (УЇЖДЖА́ТИ) (їдучи, потрапляти в межі, всередину чогось), В'ЇЗДИ́ТИ (УЇЗДИ́ТИ), ЗАЇЖДЖА́ТИ, ЗАЇЗДИ́ТИ, ВКО́ЧУВАТИ (УКО́ЧУВАТИ) розм., ВКО́ЧУВАТИСЯ (УКО́ЧУВАТИСЯ) розм.; ВЛІТА́ТИ, ВСКА́КУВАТИ (УСКА́КУВАТИ) (швидко). — Док.  Словник синонімів української мови
6. вкочувати — Вко́чувати, -чую, -чуєш; вкоти́ти, вкочу́, вко́тиш; вкоти́, -ті́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)