вкупці
ВКУ́ПЦІ (УКУ́ПЦІ), присл. Пестл. до вку́пі.
Мрія полине із думкою вкупці. Геть у далекі світа (Л. Укр., І, 1951, 61);
[Косяк:] Дам я вам кімнатку, а там і хатину збудуєте в саду.. Та й заживемо в мирі та злагоді, всі вкупці, родичі… (Зар., Антеї, 1962, 256).
Словник української мови (СУМ-11)