влітати

ВЛІТА́ТИ (УЛІТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛЕТІ́ТИ (УЛЕТІ́ТИ), влечу́, влети́ш, док.

1. Летячи, проникати, потрапляти в середину чого-небудь.

Не боячись ні апаратури, ні людини, ластівки.. влітають та вилітають [через вікно] (Гончар, Тронка, 1963, 40);

Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (Донч., II, 1956, 62).

2. перен., розм. Швидко входити, вбігати, в’їжджати куди-небудь.

Враз мов хтось штовхнув із сіней, колихнувся від дверей натовп і в хату влетів Матюха (Головко, II, 1957, 133);

Раптом до печери не увійшов, а влетів літній моряк з технічних військ, як це було видно з відзначок на петлицях (Кучер, Голод, 1961, 35).

3. безос., кому, перен., розм. Діставатися комусь (за поганий учинок і т. ін.).

Максим.. копнув цуценя носком чобота під бік. Рябеньке, якому, певне, вже не раз влітало від хлопчаків, ображено дзявкнуло, замовкло і вмить чкурнуло попід ворітьми у двір (Коз., Блискавка, 1962. 62).

Значення в інших словниках

1. влітати — вліта́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. влітати — (улітати), -аю, -аєш, недок., влетіти (улетіти), влечу, влетиш, док. 1》 Летячи, проникати, потрапляти всередину чого-небудь. 2》 перен., розм. Швидко входити, вбігати, в'їжджати куди-небудь. 3》 безос., кому, перен., розм. Діставатися комусь (за поганий учинок і т. ін.). 4》 перен., розм. Програти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. влітати — ВЛІТА́ТИ (УЛІТА́ТИ), а́ю, а́єш, недок., ВЛЕТІ́ТИ (УЛЕТІ́ТИ), влечу́, влети́ш, док. 1. Летячи, проникати, потрапляти в середину чого-небудь. Великі нічні метелики влітали у відчинені вікна й кружляли з лопотінням навколо лампи (О.  Словник української мови у 20 томах
4. влітати — див. бігти  Словник синонімів Вусика
5. влітати — леті́ти / полеті́ти сторчака́ (сторч, сторч голово́ю і т. ін.), ірон. 1. до кого—чого, куди. Дуже швидко бігти, йти (перев. нічого навкруги не помічаючи); мчати, поспішати. Сторчака летів додому (П. Куліш). Сторч головою лечу до хатини..  Фразеологічний словник української мови
6. влітати — ВБІГА́ТИ (УБІГА́ТИ) (біжучи, проникати в межі чого-небудь), ЗАБІГА́ТИ, ВЛІТА́ТИ розм. — Док.: вбі́гти (убі́гти), забі́гти, влеті́ти, вшеле́патися (ушеле́патися) фам. Уляна вбігає в кам'яницю (М.  Словник синонімів української мови
7. влітати — Вліта́ти, -та́ю, -та́єш; влеті́ти, влечу́, влети́ш, -ти́ть  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)