вмурований
ВМУРО́ВАНИЙ (УМУРО́ВАНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вмурува́ти.
В городі Козлові стояла темниця кам’яная. Сім сажень в землю вмурованая (Укр.. думи.., 1955, 53);
*У порівн. Дарка стояла, як вмурована (Л. Укр., III, 1952, 176);
Ноги Гордія були ніби вмуровані і від землі не відривалися (Тют., Вир, 1964, 235).
Словник української мови (СУМ-11)